Періодична система елементів Д. І. Менделєєва
У хімії, як і в кожній науці, систематизація фактичного матеріалу значно допомагає його вивченню. Можна сказати, що сучасна хімія починає свою справжню історію з відкриттям періодичного закону хімічних елементів, що належить великому російському вченому Д. І. Менделєєву. Цей закон і його графічне відображення – періодична система елементів – основа вивчення хімічних елементів.
|
Період |
Вчені |
Класифікації |
|
1818 р. |
Шведський хімік. Й.Я. Берцеліус |
Поділ на метали й неметали за найбільш очевидними ознаками. Така класифікація була надто загальною і недосконалою. |
|
Кінець 18 ст. |
Французький хімік А. Лавуазьє |
Ділить відомі 33 «субстанції» на класи: |
|
Ознаки |
Лужні елементи |
Галогени |
Інертні елементи |
|
Місце в періодичній системі |
Ме І гр.гол. (Li, Na, K, Rb, Cs, Fr) |
VII гр. гол. (F, Cl, Br, I, At) «солероди» – утв. солі: |
VIII гр. «благородні» – при н.у. пасивні (He, Ne, Ar, Kr, Xe, Rn). |
Періодична система елементів Д.І. Менделєєва – природна система хімічних елементів, створена геніальним російським хіміком Д.І. Менделєєвим (1869-1871 р.р.). Розмістивши елементи послідовно зі збільшенням їх атомних мас та угрупувавши елементи з подібними властивостями, Д.І. Менделєєв склав таблицю елементів, закономірності якої теоретично випливають з сформульованого ним періодичного закону. Так у 1869 році було створено періодичну систему хімічних елементів.
Основними структурними одиницями періодичної системи є періоди і групи.
Малі і великі періоди
Період – рядок у періодичній системі, позначені зліва арабськими цифрами, їх сім.
Періодичний закон Д.І. Менделєєва є одним з найфундаментальніших і найзагальніших законів природи. Його вплив на розвиток світогляду людства можна порівняти лише із законом збереження маси і енергії або квантовою теорією будови матерії.
Щоб глибше зрозуміти природу розчинів, порівняємо розчинення з випаровуванням. Під час випаровування, так само як і під час розчинення, відбувається дроблення речовини на молекули, тобто порушується зв’язок між частинками речовини, що випаровується. На це витрачається енергія, тому випаровування завжди супроводжується охолодженням: випаровування відбувається за рахунок кінетичної енергії теплового руху молекул.
Сполук Карбону в багато разів більше ніж тих, які його не містять. Неорганічна хімія вивчає невелику кількість таких сполук, а саме: оксиди Карбону, карбіди, карбонати, карбонатну кислоту та інші. Органічна хімія вивчає сполуки, до складу яких обов’язково входить елемент Карбон. На відміну від неорганічних, органічні сполуки мають ряд характерних особливостей. Перш за все атоми Карбону здатні сполучатися одні з одними, утворюючи ланцюги й кільця, що не типово для неорганічних сполук. Зв’язки між атомами Карбону можуть бути простими, подвійними й потрійними. Молекули при однаковому якісному складі можуть мати різну будову, а тому й різні властивості. Явище ізомерії – характерна особливість сполук Карбону. В органічній хімії виділяють ряди подібних по складу і властивостям речовин, які називають гомологами.
У побічній підгрупі VIII групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва розташовано 9 елементів у трьох горизонтальних угрупуваннях, так звані тріади. Ці родини істотно відрізняються між собою. Елементи Ферум, Кобальт і Нікол утворюють тріаду Феруму. Атоми елементів тріади Ферум мають на зовнішньому енергетичному рівні по 2 електрони, які вони віддають у хімічних реакціях.
Останні коментарі
Ximiya у: §6. Масова частка розчиненої речовини
Дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §24. Поняття про оксиди. Умови виникнення й припинення горіння
http://www.chemistry.in.ua/about ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
Про авора ...
Юлія у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
Хто автор книжки? ...