Характерна властивість каучуків – висока еластичність, тобто здатність після деформації відновлювати свою форму.
Людина довгий час широко використовує природні волокнисті матеріали із льону, бавовни, коноплі, вовни для виготовлення одягу й різних виробів домашнього вжитку. Однак їх стало недостатньо, щоб задовільнити зростаючі потреби. Виникла потреба в отриманні волокон хімічним способом.
Жири як компоненти їжі, їх біологічна роль
Жири є цінними продуктами харчування. Жири бувають рослинного і тваринного походження. У рослинах жир зосереджений в насінні, плодах. Ми споживаємо його у вигляді готових жирів: бобовий, кокосовий, какаовий, пальмовий, кукурудзяний, соєвий, соняшниковий або плодами горіхів, гарбуза, оливків тощо. Тваринні жири споживаємо у вигляді сала (яловичий, баранячий, свинне сало, жир домашньої птиці), м’яса, риби, сиру, сметани, масла, молока тощо.
Для нормальної життєдіяльності організму, крім поживних речовин, потрібні вітаміни. Вони беруть активну участь в обміні речовин, діяльності нервової системи, впливають на процеси росту й розмноження, на зсідання крові. Значення вітамінів було доведено в результаті дослідів з тваринами російським вченим М. І. Луніним. Разом з білками, жирами, вуглеводами й неорганічними компонентами їжі забезпечують ріст і розвиток організмів.
Харчові добавки – це речовини, які додають у продукти з технологічних міркувань, щоб подовжити термін їх придатності, змінити колір, консистенцію тощо. Буквені коди «E» (перша буква в слові Europe) — це система, розроблена в Європі для зручності сприйняття. Нумерацію харчових добавок розпочинають із числа 100.
Уже в сиву давнину люди хотіли спасти своє життя, використовуючи різні природні лікарські речовини. Найчастіше це були рослинні екстракти, а також використовували препарати, які отримували із сирого м’яса, і відходів тварин. У наш час використовують різні настоянки, екстракти, відвари за рекомендацією лікарів. У XVI столітті засновник ятрохімії Теофаст Парацельс запропонував використовувати для лікування хімічні сполуки. Спочатку для лікування використовували неорганічні, а пізніше й органічні сполуки. Отже, лікарські препарати бувають рослинного, тваринного й мінерального походження. Пауль Ерліх (1854-1915), німецький бактеріолог і хімік, вважається засновником сучасної хіміотерапіі. У 1891 році він розробив теорію застосування хімічних сполук для боротьби з інфекційними захворюваннями. З розвитком органічного синтезу стало можливим синтезувати органічні лікарські препарати, які замінили природні. Переважна більшість нині існуючих ліків – це органічні речовини синтезовані на фармакологічних заводах. Дію добутих препаратів спочатку перевіряли на тваринах, а в разі позитивних результатів з великою обережністю і на організм людини. Медицина отримала велику кількість (біля 200 тисяч) лікарських речовин, без яких нам важко було б уявити наше життя.
Останні коментарі