Сполук Карбону в багато разів більше ніж тих, які його не містять. Неорганічна хімія вивчає невелику кількість таких сполук, а саме: оксиди Карбону, карбіди, карбонати, карбонатну кислоту та інші. Органічна хімія вивчає сполуки, до складу яких обов’язково входить елемент Карбон. На відміну від неорганічних, органічні сполуки мають ряд характерних особливостей. Перш за все атоми Карбону здатні сполучатися одні з одними, утворюючи ланцюги й кільця, що не типово для неорганічних сполук. Зв’язки між атомами Карбону можуть бути простими, подвійними й потрійними. Молекули при однаковому якісному складі можуть мати різну будову, а тому й різні властивості. Явище ізомерії – характерна особливість сполук Карбону. В органічній хімії виділяють ряди подібних по складу і властивостям речовин, які називають гомологами.
Ацетиленові вуглеводні (алкіни)
Ацетилен, молекулярна формула якого – С2Н2 має найбільше значення серед вуглеводнів з одним потрійним зв’язком.
Для синтезу органічних сполук сировиною є природні органічні речовини, що входять до складу нафти, природного газу, кам’яного вугілля, а також речовини виокремлені з них шляхом первинної переробки. Серед органічних сполук найбільшого використання набули вуглеводні. Основними джерелами вуглеводнів є природні і супутні нафтові гази, нафта і кам’яне вугілля, горючі сланці. Довгий час ці горючі матеріали використовували для виробництва енергії. У наш час значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і кам’яне вугілля використовують як цінну сировину в хімічній промисловості і насамперед в органічному синтезі.
Останні коментарі