Думку про те, що всі тіла складаються з найдрібніших, невидимих, неподільних частинок, які вічно рухаються – атомів, висловив давньогрецький філософ Демокріт 2500 років тому. Проте, довести це експериментально він не міг. Вчення про атоми й молекули розробив у середині XVIII столітті російський вчений Михайло Васильович Ломоносов.
Періодична система елементів Д. І. Менделєєва
У хімії, як і в кожній науці, систематизація фактичного матеріалу значно допомагає його вивченню. Можна сказати, що сучасна хімія починає свою справжню історію з відкриттям періодичного закону хімічних елементів, що належить великому російському вченому Д. І. Менделєєву. Цей закон і його графічне відображення – періодична система елементів – основа вивчення хімічних елементів.
Усе багатство навколишнього світу викликано тим, що окремі атоми здатні міцно зв’язуватися один з одним і утворювати прості речовини та входити до складу складних речовин. Як із невеликої кількості літер утворюється величезна кількість слів, так із невеликої кількості атомів утворюються мільйони різних речовин. Атоми за звичайних умов не можуть довго існувати поодинці (за винятком елементів інертних газів). Вони сполучаються з такими ж чи іншими атомами й утворюють безліч різноманітних речовин. Усе розмаїття речовин визначається тим, у якому співвідношенні і яким чином атоми поєднуються один з одним.
Склад будь-якої речовини передає її хімічна формула. Поєднуючи певним способом хімічні знаки можна записати хімічні формули будь-яких речовин. Згадаємо кілька формул добре відомих нам сполук: Н2 – водень, О2 – кисень. Молекула простої речовини водню складається із двох атомів Гідрогену. Щоб записати формулу водню, спочатку вказують знак Гідрогену і за ним, трохи нижче рівня рядка ставлять цифру два, що вказує кількість атомів, сполучених у молекулу. Цю цифру називають індексом. Запис Н2 (аш-два) це і є хімічною формулою водню.
Ми вже знаємо, що атоми хімічних елементів зв’язуються між собою, утворюючи прості або складні речовини. Яким чином атоми зв’язуються між собою? Це відбувається тому, що атоми мають таку властивість, як валентність (від латинського слова «valentia», що означає «сила»).
Досі ми користувалися формулами речовин, поданими у підручнику або названими вчителем. А як складають хімічні формули?
Хімічні формули виводять на основі даних про якісний і кількісний склад речовини. За допомогою дослідів встановлено, що у будь-якій пропорції води на 1 масову частку Гідрогену припадає 8 масових часток Оксигену. Відносна атомна маса Оксигену дорівнює 16(Ar(O)=16), а Гідрогену 1(Ar(Н)=1). Звідси формула води Н2О. Такий спосіб складання формул застосовують тільки тоді, коли формулу речовини виводять уперше.
Останні коментарі
olga52785@gmail.com у: §23. Хімічні властивості кисню
У пункті 3.2 реакція амоніаку з киснем записана невірно. Продуктами реакції є аз ...
Наталія у: §23. Хімічні властивості кисню
також помилка в рівнянні взаємодії амоніаку з киснем. ...
Павліна у: §23. Залізо та сполуки Феруму
Підкажіть, будь ласка, де знаходяться відповіді до практичної роботи 2? ...
Маша у: §7. Обчислення масової частки і маси розчинної речовини в розчині
20 г. ортофосфатної кислоти повністю прореагувало з натрій карбонатом. Утворений ...
Манжелій Іван Олександрович. у: 3.6. Закон Авогадро. Молярний об’єм газів
Навіть в школі так гарно не пояснюють як тут, матеріалуне багато але й не мало, ...